Булінг: 10 міфів і фактів

Міф 1

Булінг є нормальною частиною дитинства й варто просто ігнорувати його.

Факт 1

Булінг не є "нормальним" або прийнятним у будь-якій формі, ігнорування може не завжди призвести до його припинення. Якщо є така можливість, потерпілий має довіритись дорослій людині, можливо, це хтось з батьків, учитель, шкільний психолог, які почнуть протидіяти булінгу. Просто терпіти - означає втратити самоповагу і залишити ситуацію безкарною.

Міф 2

Повідомлення про булінг погіршить ситуацію.

Факт 2

Можна переживати, що повідомлення про булінг може призвести до ескалації конфлікту, або що дитині, яка зазнала насильства, просто не повірять. Важливо довіритись тим людям, які готові і мають досвід протидії булінгу.

Міф 3

Варто не боятись і дати здачу тому, хто залякує, це його зупинить.

Факт 3

Фізичне протистояння є слабшою позицією і провокує продовження конфлікту. Соціальна реакція діє краще, коли з'являються активні учасники - дорослі, які готові протидіяти й припинити булінг.

Міф 4

Діти виростають і припиняють чинити насильство.

Факт 4

Найчастіше діти, які залякують, можуть вирости й стати дорослими, які знущаються або використовують агресивну поведінку, щоб отримати те, що вони хочуть. Ця модель поведінки в підлітковому віці закріплюється як успішна.

Виняток: випадки, коли в ситуацію булінгу втрутились відповідні органи влади, школа чи батьки і поставили під сумнів успішність такої стратегії.

Міф 5

Булери такими народилися, у них така генетика.

Факт 5

Діти, схильні чинити насильство, часто переймають цю поведінку з навколишнього середовища або деколи відтворюють поведінку насильства щодо них самих. Генетика не відіграє провідної ролі в цьому процесі.

Міф 6

Булери шукають влади, тому що відчувають себе безсилими.

Факт 6

Булери використовують агресію, щоб отримати те, що вони хочуть, і часто це працює. Багато дітей на ранньому етапі експериментиють з агресивною тактикою, але модифікують поведінку відповідно до впливу середовища, у якому вони виростають.

Міф 7

Діти, які стають булерами, самі зазнали зловживання.

Факт 7

Тривалі дослідження дуже маленьких дітей, які зазнали зловживання в дошкільному віці, показують, що вони стають, найімовірніше, жертвами, а не насильниками, які слабо контролюють свої емоції.

Міф 8

Булінг є проблемою, яку повинна вирішувати школа.

Факт 8

Це суспільна проблема. Школа - це просто місце, де найчастіше відбувається булінг, тому що саме там збираються діти. Дорослі встановлюють тон, який формує поведінку дітей.

Міф 9

Булінг відбувається лише в школах.

Факт 9

Це не так, адже булінг може відбуватися в будь-якому іншому місці. Це може бути поза школою, у коледжі, в університеті чи навіть на роботі.

Міф 10

Ознаки булінгу легко помітити.

Факт 10

Не завжди легко виявити ознаки булінгу, оскільки вони можуть не бути фізичними й очевидними. Емоційний, словесний та інтернет булінг

Характерні особливості в поведінці дитини, яка зазнає булінгу:

• Дитина повертається зі школи в поганому, пригніченому настрої;
• Дитина з великим небажанням щодня йде до школи, намагається пропускати уроки, або сама раптово з них йде, не кажучи про це вам;
• У дитини може не бути друзів, вона ні з ким не спілкується й завжди перебуває на самоті;
• У дитини може порушитися сон, виявлятися ознаки аутоагресії (заподіяння шкоди самому собі), вона стає дуже нервовою і замкнутою;
• Дитина відмовляється брати участь у загальних шкільних і класних заходах;
• Дитина не ділиться жодними історіями зі шкільного життя, не розповідає про однокласників чи уроки, просто мовчить про це;
• У дитини може помітно знизитися успішність у школі.

Жертвами цькування в школі найчастіше стають:

• Двієчники:
• "Круглі" відмінники:
• Улюбленці вчителів:;
• Фізично слабкі діти;
• Діти з гіперактивною опікою батьків;
• Діти вчителів;
• Діти, які страждають на захворювання, що виділяють їх з колективу;
• Діти, які не мають сучасних і модних новинок у галузі електроніки й одягу, або мають найдорожчі з них, недоступні іншим дітям;
• Вундеркінди;
• Діти з нетривіальним, що відрізняється від "стандартних" світоглядом;
• Діти з малозабезпечених (бідних) сімей;
• Представники національних меншин.